Унівська Лавра

Унівський   монастир є одним із найдавніших   осередків культури та духовності. Чернече життя у цій місцевості бере початок з XIII ст.
У ХУІ ст. Монастир зазнав спустошливого нападу татар, які зруйнували культові, житлові, господарські та оборонні споруди. Проте період занепаду не був тривалим. Уже в другій половині ХУІ ст. Олександр Ванько Лагодовський відбудував монастир. Давній переказ розповідає про ці події: шляхтичеві Лагодовському, який занедужав на ноги, з'явилася у сні Пресвята Богородиця вказала на місце, де він може зцілитися. Це було джерело, яке струменіло біля зруйнованого монастиря. З подяки за чудесне оздоровлення шляхтич відродив храм та обитель. Ця унікальна церква та монаші келії збереглися до наших днів.
Унівський Монастир-фортеця - це не тільки один з найцікавіших архітектурних ансамблів України, але й пам'ятка історії, вогнище культури та просвітництва. Розташований він на околиці с.Унів Перемишлянського району, Львівської області, у мальовничій місцевості, оточеній лісистими горами.
Нинішній архітектурний ансамбль Унівського монастиря складається з монастирських будівель та Успенської церкви. Найціннішою пам'яткою ансамблю є церква Успенія Богородиці, яка датується ХУІ ст.
У 1904-1905 рр. Проведена реставрація церкви під керівництвом архітектора Івана Левинського. Існуючий фресковий живопис на стінах церкви виконали у 1930-х роках художники Юленаній Мокрицький та Дем'ян Горняткевич.
У 1992 р. розпочалися реставраційні роботи біля церкви Успенія Богородиці. Заплановано провести повну реставрацію монастиря з поверненням йому колишнього виду і функцій.
Сьогодні Унівську Лавру відвідують тисячі прочан. Вони приходять до цього духовного джерела Божої благодаті з вірою і надією, приносячи Господу щиросердні молитви про поміч і заступництво Богоматері. З особливим упованням вірні почитають Унівську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, яка прославлена у віках багатьма чудами.
Прочани у святій сповіді каяттям очищують свої серця, п'ють із цілющого джерела та омиваються його водою, що проганяє всяку скверну. Душевний спокій дарує Господь за посередництвом померлих отців і братів тим, які приходять молитися на могилах монашого цвинтаря.
Найбільші прощі в Лаврі відбуваються двічі на рік: молодіжна проща у травні, та на храмовий празник Успенія Пресвятої Богородиці ( 28 серпня ). Унів віддавна славиться цими відпустами, на які збираються від 2 до 14 тис. прочан. Особливо людно тут 28 серпня, в цей день люди сходяться помолитися місцевій святині - чудотворній іконі Унівської Матері Божої. Одночасно приїжджають оздоровитися цілющою водою з джерела: яке знаходиться тут же , під монастирськими мурами. Вода з джерела тече попід фортечний мур до криниці, над якою стоїть каплиця, а в ній вміщена статуя Богородиці. В день Успенія Пресвятої Богородиці до цього цілющого джерела припадають спраглими устами тисячі віруючих, щоб зцілитися не тільки фізично але й духовно.
На сьогоднішній день у Святоуспенській Лаврі налічується 35 монахів -студитів, які утримують сиротинець, ведуть господарську діяльність: займаються пасічництвом, відгодівлею худоби, рільництвом для власних потреб.
Доба у монастирі поділена на три рівні частини: молитва, праця та відпочинок. Згідно з давньою чернечою традицією, монахи моляться повне Церковне правило, тобто вечірню, Повечер'є, Полуношницю, Утренню, Літургію та Часи.
Кожен чернець працює згідно зі своїми обдаруваннями чи то як столяр, різьбяр, іконописець, кравець або науковець. Але проте це, кожен повинен трудитися так, аби своїм заробітком міг утримати себе й поділитися з тими , хто потребує помочі.