Свірзький замок

 Особливу увагу заслуговує колишнє містечко, а тепер село – Свірж, де зберігся замок ХУст.(який неодноразово перебудовувався)
         Уперше с.Свірж згадується 2 жовтня 1427 року, коли тут перебував польський король Владислав ІІ. Друга згадка про  Свірж зафіксована через 16 років – у 1443 році.
          22 вересня 1449 р. встановлюється межа між містом Свірж і селом Свірж. Це перша згадка, що було і місто і село Свірж. Формально розмежування  існувало до Першої світової війни, а після війни село і місто починають зливатися. З 1939 року про місто Свірж вже не згадується. На даний час тільки центральну частину села в народі називають містом.
        В 1481 році у Свіржі заснована римо–католицька парафія братами Андрієм та Мартіном Сьвірскіх, дідичами міста. Крім українців тут жили поляки і, як оплот полонізації, тут був збудований костьол ще у ХІУ ст.. У 1541 році деревяна будова костьолу розвалилася і було споруджено мурований костьол у стилі ренесансу, що зберігся до наших днів і є пам’яткою архітектури.
        До початку ХУІ ст.. в документах часто згадується прізвище Мартина Романовського, власника Свіржа. Про господарство і економічне становище Свіжа по не значних історичних документах багато сказати не можна. Відомо лише, що воно належало до типових містечок  тогочасної Львівської землі і на початок ХУІ ст. мало водяний млин та корчму з пивоварнею. Тут влаштовувалися ярмарки і базари. Завдяки наявності в околицях Свіжа високоякісної глини, тут розвивалося гончарство, у місті було кілька крамниць.
         У 1578 році Свірж з трьома ланами землі належав Христофору Свірзькому . У 1648 році село і місто було власністю подільського хорунжого магната Олександра Цетнера. У той час  містечко вже мало міцний замок.
        Про  замок, як маєток шляхтичів Свірзьких, згадується вже у ХУІ ст.. Однак  існуюча будова  належить до того часу, коли замок став  власністю  Олександра Цетнера. О. Центнер був одружений з Ганною Замойською. І тому над брамою фортеці встановлені їхні  родинні герби.
         Замок розташований на північний схід від села, його площа має неправильну чотирикутну форму. Будинки двоповерхові, групуються біля двох майданчиків, одна частина, розташована вище, використовувалася для житла, інша, мала господарське призначення, між собою вони розділені мурами.
          Особливо цікава фронтова сторона з двома вежами і брамою. Перед брамою колись був підйомний міст (нині він постійний, з бетону), перекинутий через глибокий і досить широкий яр.
            Незважаючи на численні перебудови, ще залишилися ознаки давніх архітектурних оздоб. Господарська частина замку мала браму з окремим під’їздом із західної сторони по схилу горба.  Тут було чотири приміщення, що в основному використовувалися як стайні.
            У 1648 році село Свірж спалили татари. У 1672 році замок захопили турки. Однак в 1675 році він уже успішно витримав  татарську облогу і захистив гарнізон Поморянського замку, який заховався тут, залишивши потаємним ходом свій у Поморянах.
          З другої половини ХУІІІ ст. аж до скасування панщини 1848 р. Більша частина землі належала польському дідичу і римо-католицькій парафії.
          Після польсько – української  війни (1918 – 1919 рр.) повернувся до Свіржського замку пан Роберт Ля Мезон. Він мав 1564 морги землі, 47 коней, 71 корову. Ще  у 1921 році двірської челяді було 47 чоловік, не рахуючи людей, які працювали на полях, у лісі і млинах. У 1930 році побудував цегельню, крім цього у селі працювали дві теслі, колодій, 3 кравці, муляр, 4 різники, 3 столяри, 2 шевці. Тоді в селі було 483 господарства і 2593 мешканці.